ДОКУМЕНТ КАК ТЕКСТ КУЛЬТУРЫ.ВЫП. 7

Н.І. та ін.) називаютьжанринаукового спілкування. Науковий стиль обслуговує сферу науки, призначенням якої є аргументована й доказова передача наукової інформації, що зумовлює відбір і широке використання науково-термінологічної лексики. Цей стиль є засобом спілкування в царині науки, якому властива настанова на виклад науково перевіреної інформації. До основних ознак наукового стилю зараховують інформативність, понятійність і предметність, об’єктивність, логічну послідовність, узагальненість, однозначність, точність, лаконічність, доказовість, переконливість, аналіз, синтез, аргументацію, висновки. Серед розлогого набору функціонально-стильових рис варто назвати такі, що організують усю мовну систему наукового стилю: абстрагізація, логічність, об’єктивність, точність, адже «краса мови науки, її виразність полягають в інформативній ємності, якій відповідають точність і лаконізм» (Солганик Г.Я., 2006, 36–41). Науковий стиль належить до числа книжних стилів літературної мови, що володіють загальними умовами функціонування і схожими мовними особливостями, серед яких: попереднє обдумування висловлювання, монологічний характер мови, суворий відбір мовних засобів, прагнення до нормованої мови (МацькоЛ.І., 2003, 108). Наголошуючи на основному законі розвитку мови – «створення готових елементів (кліше, стандартів, стереотипів) задля найбільш точного й економного позначення ситуації різноманітних її сторін, аспектів» та визначаючи ступінь стандартизованості як провідний, магістральний шлях поступу мови, Солганік Г.Я. стверджує: наукова мова є високо стандартизованою разом з офіційно-діловою, розмовною, і навіть публіцистичною та художньою. Мовним стандартом – і тут російський стиліст зауважує, що частіше за все вживається саме термін «кліше», – він називає готовий зворот, використовуваний у якості легко відтворюваного в певних умовах і контекстах (СолганикГ.Я., 2006, 145–146). Невід’ємною частиною наукового стилю є мовні кліше – сталі вислови, регулярно повторювані у певних сферах наукового життя. Задля позначення різних явищ наукового спілкування використовують такі стандартні одиниці: Актуальність теми дослідження зумовлюється ; Наукова новизна роботи полягає тощо. Зважаючи на те, що наукові тексти мають типову багатомірну й багаторівневу композиційну структуру, звертаємо увагу на особливості використання клішованих одиниць залежно від специфіки наукової комунікації – мети наукової інформації, послідовності її викладу, змісту наукової праці. Найчастотнішими у власне науковому підстилі є кліше на зразок: можна зробити висновок ; матеріал дослідження дозволяє нам стверджувати ; схиляються до думки . Наше зацікавлення в дослідженні кліше є дискурсивні особливості, зокрема структурно-функціональні ознаки, граматичне вираження й частотність їх ужитку внаукових текстах. Використання кліше в науковому стилі мови дає змогу ясно, логічно, послідовно й доказово викладати теоретичні положення, узагальнювати