ДОКУМЕНТ КАК ТЕКСТ КУЛЬТУРЫ.ВЫП. 7

функцією, конструктивної одиниці мови (Сологуб, 2000, 237). Відтак термін «кліше» визначається дослідниками неоднозначно: уживається в різних значеннях як нормативний (переважно як стандартний вислів із нейтральною оцінкою) або ненормативний для того чи того функціонально-стильового різновидумови та має цілу низку позначень-дуплетів: «стереотип», «стандарт», «штамп», «шаблон» тощо. Під мовним кліше розуміємо регулярну (постійну) комбінацію вербальних знаків, що є автономними лінгвістичними утвореннями із заданими за традицією значенням і формою. Мовні одиниці, регулярно повторювані в певних умовах, сфері спілкування й контекстах задля тотожного позначення адекватних ситуацій і стосунків між людьми, характеризуються постійним складом компонентів, специфічною відтворюваністю як готових мовних блоків і водночас семантичним членуванням, характерним для вільних словосполучень. Мовна стереотипність, повторюваність подібних стандартних зворотів «спричинена або позамовними чинниками, або формою, жанром спілкування» (Єрмоленко С.Я., 2001, 76). Зауважимо, що найбільш розбудованою на сьогодні є специфіка вжитку мовних кліше в документному дискурсі, що дає підстави стверджувати: в офіційній комунікації подібним мовним одиницям належить роль засобів стандартизації й уніфікації структури ділового тексту. З цим пов’язана проблематика розробки типових і трафаретних текстів професійного спілкування. Значне звуженнямовних одиниць у сфері ділової мовипорівняно з іншими стилями, дійсно, зумовлює їх типізацію, а відтак високу частотність клішованих мовних одиниць у текстах документів. Документний дискурс має чітко сформовану загальну схему стандартизації: типова ситуація породжує стереотипну мовну манеру, основні функції якої – номінативна, інформативна, імперативна (Жайворонок В.В., Бріцин В.М., Тараненко О.О.), текстотворча, функція готових елементів стилю (Мацько Л.І. та ін.), регламентаційна задля ефективного обмінуділовою інформацією (ЄрмоленкоС.Я.). Проте, інтерпретація кліше як лінгвістичного феномена не має обмежуватися лише розумінням його як стереотипного ділового вислову, який побутує на базі словосполучення і лише в документному дискурсі. Поза увагою дослідників почасти залишаються мовні кліше, що функціонують у поліфонічній площині текстів різних типів – синкретичних, спеціалізованих (наукових, законодавчих, дидактичних, комп’ютерних тощо), синтетичних (мас-медіа, Інтернет, реклами), у текстах трансцендентного спілкування і щоденної комунікації (УченоваВ.В.,ШомоваС.А.). Кліше служать характерними особливостями певного стилю, реалізують мовленнєві акти в різних комунікативних ситуаціях. Функціонування клішованих конструкцій зазвичай мовознавці зараховують до ситуацій інституціонального спілкування (Ведякова Н.О.). Максимальним ступенем нормативності характеризуються мовні жанри, які належать до ділового й військового дискурсів. Менш стандартизованими, проте достатньо жорстко нормативними сучасні стилісти (СиротінінаО.Б., КорміліцинаМ.А., Кузнецова